В українській культурі існує особливе уявлення про дев’ятий день після смерті людини.
Про це повідомляє «Полемика».
Це не просто дата у календарі, а символічна подія, яка поєднує в собі християнське віровчення, давні народні уявлення та психологічну потребу суспільства у прощанні з померлим.
За церковними традиціями вважається, що саме дев’ятий день є завершенням певного етапу духовного шляху, коли душа мандрує небесними сферами й постає перед випробуваннями, що визначають її подальший шлях.
Саме тому у цей час у храмах правлять панахиди, а родини збираються на поминальний обід, згадуючи покійну людину добрими словами.
У народній свідомості дев’ятий день мав додаткове значення. Люди вірили, що в цей період душа ще перебуває поряд із домом і близькими, а тому потребує особливої турботи й молитов.
Існували прикмети, які забороняли конфлікти чи фінансові операції у цей день, адже вважалося, що будь-яка сварка чи необачне рішення може негативно вплинути на душевний спокій як живих, так і померлого. Традиційно господині готували прості, але ситні страви, запрошували сусідів і родичів, створюючи атмосферу підтримки та спільної пам’яті.
Цікаво, що подібні ритуали мають аналоги й у світі. У Грузії та Вірменії дев’ятий день також має символічне значення для вшанування померлих.
У буддистських країнах існує практика дев’ятиденних читань мантр, що мають допомогти душі знайти правильний шлях. У Японії буддистська традиція пов’язує цей період із завершенням одного з етапів переходу до іншого світу.
Також стало відомо про те, що означає побачити на годинах 10:10.
