Ексміністр оборони України Олексій Резніков виступив за перегляд підходів до мобілізації та військової служби жінок.
Про це пише Polemika.
На його думку, Україна має вивчити досвід держав, де військовий обов’язок поширюється на обидві статі, і внести відповідні зміни до законодавства.
Заява Резнікова знову підняла одну з найбільш дискусійних тем українського суспільства: чи повинні жінки мати такий самий обов’язок щодо військової служби, як і чоловіки?
Ексміністр звернув увагу на досвід Ізраїлю, де жінки також проходять військову службу, та заявив, що запровадження подібної моделі в Україні могло б суттєво розширити мобілізаційний ресурс.
За його оцінкою, парламенту для цього необхідно було б внести зміни до законодавства.
«Жінки також мають служити в армії» — позиція, яка фактично пропонує по-новому подивитися на принципи формування українського війська.
Навигация
Що саме запропонував Олексій Резніков
На думку колишнього міністра оборони, Україна має звернути увагу на моделі країн, які тривалий час живуть в умовах високих безпекових ризиків.
Серед таких прикладів він назвав Ізраїль, де військова служба є частиною системи національної оборони для значної частини громадян обох статей.
Резніков вважає, що українській державі варто оцінити можливість застосування подібного підходу.
Йдеться не лише про збільшення кількості людей, яких потенційно можна залучити до оборони.
Питання значно ширше — про зміну самої філософії військового обов’язку.
Якщо сьогодні модель переважно розділяє обов’язки чоловіків і жінок, то запропонований підхід передбачає поступовий рух до системи, у якій стать не буде основним критерієм визначення військового обов’язку.
Які правила діють для жінок в Україні зараз
Важливо розділяти військовий облік, військовий обов’язок, добровільну службу та мобілізацію. Це не тотожні поняття.
Чинний Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачає, що жінки можуть виконувати військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками з урахуванням визначених законом винятків.
Водночас у воєнний час жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу у добровільному порядку.
Коротко про чинну систему
| Питання | Що передбачає законодавство |
|---|---|
| Військова служба жінок | Можлива |
| Служба за контрактом | Добровільна |
| Базова військова служба | Жінки можуть проходити її за власним бажанням |
| Військовий облік медиків і фармацевтів | Обов’язковий за встановлених законом умов |
| Облік інших споріднених спеціальностей | За бажанням |
| Призов жінок під час воєнного стану | Добровільний |
| Загальна обов’язкова мобілізація жінок | Чинне законодавство такої моделі не встановлює |
Таким чином, сама постановка питання Резніковим передбачає не просто адміністративну зміну правил, а законодавчу перебудову нинішньої системи.
Хто з жінок уже підлягає військовому обліку
Чинні правила передбачають особливий підхід до жінок, які здобули медичну або фармацевтичну освіту.
Жінки, які відповідають вимогам щодо віку та придатності до військової служби й мають відповідну освіту, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних.
Інші жінки зі спорідненими військово-обліковими спеціальностями можуть ставати на облік за власним бажанням.
Ці правила були змінені законодавством, зокрема Законом №4197-IX від 9 січня 2025 року.
Військовий облік ще не означає автоматичний призов до армії — це одна з головних деталей, яку важливо не плутати під час обговорення мобілізації жінок.
Чому питання мобілізації жінок знову стало актуальним
Повномасштабна війна змінила українське уявлення про армію. Сили оборони потребують не лише піхотинців, а й фахівців у десятках напрямів.
Сучасна армія — це:
- оператори безпілотних систем;
- медики;
- зв’язківці;
- інженери;
- фахівці з кібербезпеки;
- аналітики;
- оператори систем спостереження;
- логісти;
- водії;
- спеціалісти з ремонту техніки;
- фахівці з радіоелектронної боротьби;
- командний склад;
- інструктори та викладачі.
Тому дискусія про участь жінок у війську вже давно вийшла за рамки питання «чи здатна жінка воювати?»
Сьогодні правильніше запитувати:
які військові спеціальності потрібні державі, хто має відповідну підготовку та якою має бути справедлива система розподілу обов’язків?
Аргументи прихильників обов’язкової служби для жінок
Прихильники такої моделі можуть наводити кілька аргументів.
1. Розширення оборонного ресурсу
Якщо військовий обов’язок поширюється на більшу частину населення, держава потенційно отримує ширшу базу для комплектування війська.
Саме збільшення мобілізаційного ресурсу Резніков назвав одним із можливих результатів зміни підходу.
2. Принцип рівності
Якщо держава покладає на громадян обов’язок захищати країну, виникає питання: чи справедливо визначати цей обов’язок переважно за статтю?
За цією логікою ключовими критеріями можуть бути:
- вік;
- стан здоров’я;
- фізична підготовка;
- професійні навички;
- військова спеціальність;
- необхідність конкретної посади у війську.
3. Використання професійного потенціалу
Українські жінки вже працюють у сферах, які необхідні для сучасної оборони.
Мова йде не тільки про медицину. Жінки можуть мати цивільний досвід у сфері ІТ, зв’язку, управління, логістики, авіації, інженерії, фінансів та інших галузях.
4. Формування універсальної системи військової підготовки
Інший можливий підхід — не обов’язково відправляти всіх до бойових підрозділів, а створити систему базової військової підготовки для громадян незалежно від статі.
Це могло б означати, що людина отримує базові навички, але її подальше використання залежить від потреб оборони та особистих характеристик.
Чому ця ідея викликає суперечки
Водночас запровадження обов’язкової військової служби для жінок не може зводитися лише до питання збільшення кількості військовозобов’язаних.
Є ціла низка складних питань.
Фізичні стандарти
Армія повинна мати зрозумілі вимоги до фізичної підготовки. Вони мають бути пов’язані не зі статтю як такою, а з конкретними завданнями.
Адже вимоги до штурмовика, оператора БпЛА, медика та військового аналітика очевидно не можуть бути однаковими.
Материнство та сімейні обставини
Окремого врегулювання потребують питання вагітності, догляду за дітьми, одинокого батьківства, багатодітних сімей та інших обставин.
Законодавство вже передбачає винятки та гарантії, пов’язані з охороною материнства і дитинства.
Інфраструктура
Якщо держава вирішить кардинально змінити систему, доведеться адаптувати:
- військові частини;
- медичну систему;
- побутову інфраструктуру;
- форму та спорядження;
- систему підготовки;
- казармені приміщення;
- санітарні умови;
- механізми соціального захисту.
Змінити один пункт у законі значно простіше, ніж перебудувати систему, яка повинна щодня працювати для сотень тисяч військовослужбовців.
Ізраїльський досвід: чи можна просто скопіювати модель
Саме Ізраїль Резніков назвав прикладом країни, на досвід якої Україні варто подивитися.
Проте механічне копіювання іноземної моделі навряд чи буде ефективним.
Кожна країна має власні:
- демографічні показники;
- систему освіти;
- економіку;
- структуру Збройних сил;
- традиції військової служби;
- соціальні гарантії;
- законодавство;
- рівень безпекової загрози.
Тому для України важливішим може бути не саме копіювання ізраїльської системи, а вивчення принципу, за яким військові обов’язки визначаються потребами держави, а не лише статтю людини.
Що може змінитися, якщо парламент підтримає таку ідею
Якщо законодавець справді вирішить перейти до обов’язкової військової служби або мобілізації жінок на інших умовах, доведеться врегулювати значно більше питань, ніж просто правила військового обліку.
| Напрям | Що доведеться визначити |
| Вік | Хто саме підлягатиме військовому обов’язку |
| Здоров’я | Єдині критерії придатності |
| Підготовка | Як і де проходитиме базове навчання |
| Мобілізація | За яких умов можливий призов |
| Материнство | Які діятимуть гарантії та винятки |
| Діти | Правила для матерів із малолітніми дітьми |
| Спеціальності | Які професії найбільш потрібні війську |
| Служба | Які посади можуть обіймати жінки |
| Соцзахист | Виплати, медичне забезпечення та гарантії |
| Інфраструктура | Підготовка військових частин до нової моделі |
Тобто потенційна реформа була б комплексною, а не точковою.
Чи означає заява Резнікова, що жінок уже почнуть мобілізувати
Ні.
Це принципово важливе уточнення.
Станом на чинну редакцію законодавства жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу у воєнний час у добровільному порядку.
Закон також прямо передбачає можливість для жінок проходити військову службу добровільно.
Тому заява колишнього міністра оборони є пропозицією щодо зміни підходу та законодавства, а не повідомленням про те, що вже ухвалено рішення щодо загальної обов’язкової мобілізації жінок.
Якою може бути справедлива модель
Дискусія може розвиватися не лише за принципом «мобілізувати жінок чи ні».
Існує й проміжний варіант — універсальна базова військова підготовка.
Наприклад, держава могла б створити систему, за якої громадяни незалежно від статі отримують базові навички:
- домедичної допомоги;
- поводження зі зброєю;
- тактичної медицини;
- цивільної оборони;
- зв’язку;
- дій під час надзвичайних ситуацій;
- базової протидії дронам;
- кібергігієни та інформаційної безпеки.
А вже після цього військова система могла б визначати, кому потрібна подальша служба та за якою спеціальністю.
Такий підхід дозволив би підготувати значно ширше коло громадян до кризових ситуацій, не ототожнюючи базову підготовку з автоматичним направленням людини на фронт.
Жінки в українській армії: питання вже не нове
Важливо пам’ятати, що українські жінки давно служать у Силах оборони.
Тому дискусія фактично стосується не появи жінок у війську, а масштабу їхньої участі та правил, за якими вона відбувається.
Жінки вже виконують бойові та небойові завдання, працюють медиками, операторами, зв’язківцями, командирами, спеціалістами штабів та за іншими військовими професіями.
Саме тому майбутня дискусія про законодавство може бути значно ширшою за формулу «чоловіки проти жінок».
Заява Олексія Резнікова про необхідність змінити законодавство та залучати жінок до військової служби на обов’язкових засадах відкриває складну суспільну дискусію.
Сьогодні така модель в Україні не діє.
Чинне законодавство передбачає військовий облік окремих категорій жінок і дозволяє їм проходити службу, але призов жінок у воєнний час передбачений у добровільному порядку.
Водночас сама ідея потребує серйозного обговорення, якщо держава дійсно розглядає реформу системи комплектування війська.
Головне питання тут полягає не тільки в тому, чи повинні служити жінки, а й у тому, якою має бути сучасна модель військового обов’язку — справедливою, ефективною, зрозумілою та здатною забезпечити обороноздатність України.
Війна змінює не лише армію — вона змушує державу переглядати правила, за якими суспільство розподіляє відповідальність за власну безпеку.
Тим часом дізнайтеся, навіщо Путіну південь України та Придністров’я.
